Чому ми читаємо неякісні новини?

 

350-400 новин на день. Саме така кількість публікується певними українськими виданнями попри те, що за добу навіть не відбувається стільки подій, які були б вартими уваги та висвітлення у новинах. Такий шалений обсяг зазвичай отримують за рахунок інтерпретацій та коментарів, нехтуючи достовірністю матеріалів. Сайти, що цим займаються, продукують велику кількість контенту, бо їм потрібен трафік. Більше новин – більше трафіку.

З якої причини так відбувається, який контент зазвичай стає найбільш популярним, та чому ми читаємо неякісні новини? Головний редактор видання Liga.net Борис Давиденко відповідав на ці та інші питання під час відкритої лекції в Київській школі економіки.

 «Перша сильна емоція приблизно через місяць роботи редактором – це був сум. Моє уявлення про важливе, цікаве, корисне взагалі не збігалося з тим, що хотіли бачити читачі. У нас великий штат журналістів, які пишуть на фінансові, бізнесові, технічні теми. При цьому найпопулярніший матеріал за січень був про те, що СБУ викрила порностудію в Києві», – зізнається Борис Давиденко.

Чому ж деякі новини більш популярні за інші?

Найбільш фундаментальне дослідження феномену віральності здійснив професор Уортонської школи бізнесу Йона Бергер. За результатами 20-річної роботи він написав книгу «Заразливий. Психологія вірусного маркетингу». Дослідник виділив шість критеріїв вірального контенту:

1. Соціальна валюта. Люди діляться контентом, коли він має елементи соціальної валюти. Це означає, що люди поширюють те, що дозволяє поліпшити їхній імідж, підняти соціальний статус в очах інших людей.

2. Тригери/контекст. Якщо контент стосується новинної історії, певного каскаду подій, то він буде популярним. Потрапляння в контекст цієї події – дуже важлива річ для віральності.

Прикладами таких каскадів можуть бути події в Керченській протоці наприкінці листопада 2018 року, пов’язані із захопленням у полон українських моряків та подальшим запровадженням воєнного стану в певних областях. Тоді відвідуваність сайту Liga.net, за словами Бориса Давиденка, зросла приблизно вп’ятеро, а пік відвідуваності тривав близько п’яти днів. Усі новини, пов’язані з цієї темою, мали велику кількість переглядів.

«Гарний політичний приклад каскаду – вибори в США. За півроку політичних перегонів вони втягують колосальну кількість людей у всьому світі. Усім цікаво, хто ж переможе, хоча в інший час люди зазвичай мало цікавляться політичним життям у США. В Україні таким сильним інфовірусом став Володимир Зеленський. Усі новини, які мали в заголовку “Зеленський” читалися дуже добре», – зазначає пан Давиденко.

3. Емоції. Високоактивні емоції часто змушують користувачів ділитися контентом, не зважаючи на його зміст.

«Емоція – це сильний тригер для віральності. Позитивними новинами люди діляться активніше, але менеджерити негативні емоції простіше. Не щодня Василь Ломаченко завойовує третій пояс, а “розганяти” зраду і говорити, що в усьому винні ілюмінати, євреї, Порошенко – можна щодня. Особливо, якщо ти не сильно турбуєшся про достовірність».

4. Публічність. Люди дивляться, чим цікавляться інші.

Лектор навів приклад експерименту, коли дослідники створили три сайти, де можна було безкоштовно завантажити музику, яка на всіх сайтах була однаковою, але ранжувалася по-різному.

«На першому сайті був нормальний хіт-парад. Люди завантажували топ пісень. На другому – в алфавітному порядку. Люди завантажували приблизно рівномірно, але ту, що розташовувалася вище, – більше. На третьому – у топ вивели музику з кінця списку першого сайту. Люди найбільше завантажували те, що було на початку і позначено як топ», – зазначає Борис Давиденко.

5. Практична цінність. Люди діляться тим, що приносить користь їм та іншим.

6. Історії. Люди також люблять історії. Саме тому матеріали, які розповідають історії, гарно читаються.