Еволюція чи розквіт профанації? І чи варто поспішати повільно?

Безупинний потік інновацій та прогресу призводить до перенасичення інформацією, яка, до того ж, стала як ніколи доступною і відкритою. Проте далеко не завжди кількість передбачає якість.

По-перше, сучасний журналіст просто тоне у вирі подій, намагаючись охопити все і всюди. Аби не втрачати темп, ЗМІ висвітлюють новини  лише частково або ж суб’єктивно. Така фрагментарність призводить до перекручування новин, до неправильного їх розуміння. Сюди можна віднести і проблему замовчування подій, внаслідок чого аудиторія втрачає довіру до ЗМІ.

По-друге, чимало спеціалістів журналістської галузі вказують на тенденцію  непрофесійності працівників мас-медіа.  Чому критичне мислення вважається однією з найнеобхідніших рис сучасної людини? Справедливо припустити,  що саме епоха інформаційної доступності та перенасиченості  вимагає вміння аналізувати і формулювати виважені умовиводи, що важливо як для творців новин, так, звісно ж, і для їх споживачів.

З іншого боку, з’являється неймовірна кількість сайтів, порталів, блогів,  які дають змогу читати онлайн і отримувати все більше і більше новин, публікацій, анонсів. Грубо кажучи, створювати новини може чи не будь-який профан у сфері журналістики, а це – пряма дорога до депрофесіоналізації .

Галина Бабій, ведуча програм радіо «Промінь» і телеканалу «UA: Перший» вважає проблемою «всеохопність і швидкоплинність тем, якими змушений займатись журналіст, і, як наслідок, – відсутність знань у всіх темах. А без таких знань неможливо готувати якісні матеріали: завжди буде ризик потрапити пальцем у небо з недолугим запитанням чи наразитись на псевдоексперта».

У світовій журналістиці набуває популярності ідея «повільних новин».  «Маніфест повільних новин»  був опублікований ще 2010 року в Німеччині, дослідниками з Інституту повільних медіа.  Тоді  Бенедикт Келер, Йорг Блумтрітт і Сабріа Давід заявили про основні, на їх погляд, принципи медіа, наприклад: якість, монозадачність, відмова від реклами. «Маніфест» викликав міжнародний  резонанс. 

Хелен  Боаден, редактор BBC, наголошувала на перевагах «повільної журналістики», зазначавши:

«Значення актуальності змінилося, якщо не знецінилося. Звісно, це не погано саме по собі — це відбиває нашу можливість висвітлювати більше новин, дедалі швидше. Але це не значить, що ми висвітлюємо їх глибше чи аналітичніше. Ми генеруємо багато енергії. Але чи перетворюється вона на світло?»

«Філософія повільності» стала відповіддю на інформаційне перенасичення, однак здобула як підтримку, так і критику, адже декому вона здається утопічною. 

Чи матиме такий підхід реалізацію? Чи варто переосмислювати швидкість і змінювати формат подачі новин? Прискорити хід чи змістити акценти на якість? В чому майбутнє сучасної журналістики?