Обзор журнала "Експеримент №1(05)"

Чому трапляється так, що тайм-менеджмент не працює?

«Тайм-менеджмент, або управління часом – це спеціальні методики оптимальної організації часу для вирішення будь-яких завдань». Ніби все зрозуміло. Обери будь-яку методику – і забудеш про дедлайн. Чому ж трапляється так, що, незважаючи на суворе дотримання постулатів та прийомів тайм-менеджменту, вони не працюють?

Виявляється, проблема у нас самих, наших думках. Що ми думаємо, коли читаємо або слухаємо тренінг із тайм-менеджменту? Правильно, що все встигатимемо, справи вирішуватимуться легко та невимушено, а ми лише насолоджуватимемося життям. Однак це перша помилка. Думка про

те, що знання про методи та секрети тайм-менеджменту дозволять керувати часом, є другою помилкою.

Щоб ви могли управляти своїм часом, спершу дайте відповідь на таке запитання: а для чого вам тайм- менеджмент? Для того, аби щодня не виникав аврал? Ні, з такою думкою тайм-менеджмент у вас не спрацьовуватиме.

Їжа як хронофаг

У сучасних умовах їжа, окрім тамування голоду, на-була нових функцій. Вся проблема – у її доступності. Якщо нашим далеким пращурам доводилось проявляти чимало вмінь, спритності і кмітливості, аби викопати омріяний корінець чи вполювати прудкого оленя, то зараз людині геть не потрібні такі хитромудрі вміння для того, щоб дістати з полиці улюбленого супермаркету куряче стегенце чи густо перемазаний кремом торт. Тож їжа стала засобом самоствердження (відвідування статусних місць і знання кулінарних тонкощів), способом проведення часу (родинна вечеря у ресторації чи святковий сімейний обід), професійної реалізації (заробляння грошей, тішачи шлунки, а радше язики інших людей) і, що найсумніше – засобом компенсації позбавленого сенсу життя.

Вміння розрізняти і насолоджуватись смаками, що колись служило нашим предкам на користь, їхнім нащадкам, які живуть у епоху харчових добавок, як правило, тільки шкодить.

Мало хто готовий бачити в їжі залежність – це ж природна потреба нашого організму! – і з цим неможливо не погодитися. Втім, річ не так у їжі, як у її смаку і кількості. Та все ж надто смачна і калорійна їжа – це та ж залежність, а отже, і хронофаг (адже кожну залежність потрібно обслуговувати витратами часу). Щоправда, на відміну від паління, алкоголю чи наркотиків, ця залежність соціально толерована, тобто їй дають право існувати поряд із читанням книг і переглядом телевізійних програм. І причини виникнення у неї, як і у всіх інших залежностей, одні і ті самі – внутрішня нереалізованість, ненаповненість сенсом, екзистенційний вакуум, проблеми, від яких хочеться утекти у щось приємне і добре. Таке, щоб можна було забутися хоч на годинку або хай навіть на декілька хвилин чи секунд.