Обзор журнала "Експеримент №1"

 Термоядерна репутація

Життя, без сумніву, – гра. Життя на людях, без сумніву, – вистава. Вчора це стверджувала драматургія, сьогодні – драматургічна соціологія. Вистава – природна потреба нинішнього
суспільства, в якому видовища коштують набагато дорожче, ніж хліб. Успіх видовищ вимірюють увагою ЗМІ, а інформацію цінують за здатність розважити того, кого інформують.
Політики, артисти, маркетологи прагнуть завоювати визнання публіки, намага-
Якщо ви не можете позбутись скелета в шафі, то принаймні навчіть його танцювати.
Бернард Шоу ючись усілякими способами отримати роль у виставі, яку розігрують на газетних
сторінках і телеекранах.


Психологічні погладжування (компліменти) у спілкуванні як запорука добрих взаємин
із навколишніми

Уявіть собі: до вас ніхто не торкається. Що ви тоді відчуватимете? Можливо, деяким людям із гаптофобією (хворобливою боязню дотиків) така ідея і сподобалася би, однак для більшості це виявилося би неймовірною мукою. Адже ми отримуємо інформацію про власну потрібність не лише зі слів інших людей, але також і невербально, завдяки інтонаціям, і також, звичайно, фізичним контактам. Психодіагностично можна одразу зрозуміти рівень довіри і якість стосунків між закоханими, лише поглянувши на доторкання. Іноді такі дотики схожі на гидливе общипування курки – швидкі, різкі рухи кінчиками пальців
демонструють небажання бути з цією людиною. Натомість тривалі, міцні контакти
з використанням цілої площі долоні свідчать про небайдужість і важливість для
нас іншого. Та й загалом, наприклад, якщо між чоловіком і дружиною довгий час
немає фізичного контакту (обіймів, поцілунків, погладжувань), то можна бути
певними, що такі відносини летять в тартарари.