Читайте в номере "Дзеркало тижня. Україна №16-17"

Різьба шилом по милу

У теорії вибори є одним зі способів здійснення народовладдя. На практиці — однією з форм існування політиків. Виборами охоче заміщують політику реальну.

Покійний Іван Плющ жар­тував: «Тільки­но виборець починає нарікати, що обрані не виконали своїх обіцянок, треба негайно розпочинати нову кампанію. У принципі, можна обіцяти те саме». На виборах можна обіцяти що завгодно: АТО за кілька го­дин, швидке встановлення миру, долар не вище десяти, повернення в держскарбницю вкрадених мільярдів, безвізовий режим у 2015­му, неминучу кару сановним негідникам, деолігархізацію...

Гра престолів

Розуміння, що твою долю обговорюють у тебе за спиною, — не найприємніше відчуття. Тому зрозуміло, що візит держсекретаря США Джона Керрі до Росії і його зустрічі з Путіним і Лавровим, які зазначили потім, що переговори пройшли «чудово!», у Києві сприйняли без захвату.

В Україні багато хто давно й наполегливо говорить про необхідність активніше залучати США до врегулювання російськоукраїнського конфлікту, однак мають на увазі при цьому відновлення Женевського формату, де за столом переговорів будуть і США, і ЄС, і Росія і, звісно, Україна. «Вирішення «українського питання» без України — неприпустиме», — заклопотано повторюють у Києві...

Україна знову в полоні процесу боротьби з корупцією

Захопливий процес боротьби з корупцією пропонує уряд Украї­ ни за кошти державного бюдже­ту, міжнародних організацій та донорів.

Знову маємо фокусування на процесі замість оцінювання конкретних результатів у роз­в’язанні конкретної проблеми, ім’я якій корупція. І це при тому, що мільярди публічних коштів та ресурсів і далі зали­шаються в тіні й неефективно витрачаються. Все це нагадує вислів з відомого твору Льюїса Керролла «Пригоди Аліси у Дивокраї»: «Якщо ти не знаєш, куди йдеш, то хіба не однако­во, якою стежкою прямува­ти?!»...