Обзор журнала "Дзеркало тижня. Україна №6"

Уперше схему траси М­103 випало побачити на початку лютого. Вона вже тоді була повноцінною дорогою життя. Їй ще належало стати страшною дорогою смерті. Імпровізовану карту накреслив берцем на сірому краматорському снігу похмурий довготелесий офіцер під по­ зивним «Хорт». Ми познайомилися біля магазину з безглуздою для цієї війни назвою «Арбат». Військовий кивком показав на пафосну вивіску супермаркету і з усмішкою зронив: «Кажуть, у Донецьку та­ кий самий є. Буде привід відвідати...» Перекинулися кількома словами. Розмова неминуче зайшла про Дебальцевський виступ. Там уже тривали запеклі бої, а співрозмов­ ник через кілька годин відбував у ті краї. «Зараз усі дивляться на Вуглегірськ, на Чорнухине. А я б на місці сепарів, доки ми відволі­ каємося на фланги, вдарив би тут, — носок черевика видовбав у сніж­ ному бруді дві чорні виїмки, — спочатку взяв Калинівку, потім посу­ нув на Логвинове. Воно на самій трасі, й наших там, я так розумію, негусто. Замінував би дорогу, осідлав панівні висоти: БК не підве­ зеш, «трьохсотих» не вивезеш. Доведеться коридори пробивати, щоб Дебальцеве від Артемівська «котелком» не відрізали. А це — час, сили, втрати... Гаразд, там, нагорі, не дурніші за мене». Він люто втиснув каблуком недопалок в уявлюване Логвинове й старанно за­ тер свої топографічні вправи. «До зустрічі в донецькому «Арбаті...» — кинув на прощання.